Коротко. Коли шкода витрачати гроші на себе, найчастіше сама оплата відчувається як маленький біль, і в одних людей він помітно сильніший. Це описано в дослідженнях, діагнозом це не вважається. На інших витрачати легше, а на себе багатьом здається, що спершу треба заслужити. Ощадливість — коли ти вибираєш не витрачати. Проблема — коли хочеш купити потрібне і не можеш себе змусити.
Що тут є:
- як працює «біль оплати» і чому подарунок близьким купити легко, а собі важко
- таблиця: ощадливість, «шкода» чи справжня нестача грошей
- що дослідження кажуть про «це все з дитинства»
- самоперевірка і шість кроків, які можна спробувати
- коли це вже не про гроші і потрібен фахівець
Чому шкода витрачати гроші на себе?
Бо платити неприємно, і в деяких людей ця неприємна мить переважує задоволення від покупки.
У 1998 році економісти Прелец і Левенштейн описали «біль оплати»: коли людина платить, вона часто відчуває миттєвий дискомфорт, і він псує задоволення від купленого. Їхній приклад — лічильник у таксі: поки цифри біжать, їхати вже не так приємно.
Через десять років Скотт Рік, Синтія Крайдер і Джордж Левенштейн показали, що люди дуже різняться за силою цього болю. Одні відчувають його так гостро, що витрачають менше, ніж самі хотіли б. Англійською їх називають tightwads, українською приблизно «скупуваті». Інші відчувають його надто слабко і витрачають більше, ніж хотіли б. На думку авторів, перших гальмує біль, якого людина чекає ще до того, як заплатила. Для цієї різниці вони створили шкалу. Вона вимірює відмінності між людьми, діагнозів за нею не ставлять.
Ось як це звучить у листі, який наводить Т-Ж:
«Накопичувати вмію все життя, а от коли купую навіть найнеобхідніше, ніби від серця відриваю.»
З листа читачки у статті Т-Ж «Чому так складно витрачати гроші на себе», переклад з російської
Це ощадливість чи проблема?
Ощадливість — це твій вибір. Проблема починається, коли вибору немає: хочеш витратити і не можеш.
Ощадливість сама собою нормальна. Ще в 1999 році Ластовічка і співавтори описали її як звичайну рису характеру і зробили для неї окрему шкалу. У тому, що людина не витрачає зайвого, нічого поганого немає.
| Що відбувається | Як це назвати | Що з цим робити |
|---|---|---|
| Можеш купити, але вирішуєш, що не треба, і тобі спокійно | ощадливість | нічого, це нормально |
| Хочеш, річ потрібна, гроші є, а рука не піднімається | «шкода витрачати на себе» | ця стаття про тебе |
| Купив і потім кілька днів гризеш себе | «шкода» після покупки | теж про тебе, див. останнє запитання наприкінці статті |
| Грошей справді бракує на необхідне | справжня нестача | це не звичка в голові, тут спершу потрібен бюджет |
| Не витрачаєш ні на що, і ніщо не тішить | може бути спад настрою | це вже не про гроші, розділ «Коли потрібен фахівець» |
Просте запитання для перевірки: якби завтра ця покупка стала безкоштовною, ти б її взяв? Якщо так, а за гроші ні, хоча гроші є, то заважає те, що ти відчуваєш, коли платиш. Ціна тут ні до чого.
Чому на інших не шкода, а на себе шкода?
Бо витрата на інших одразу виглядає правильною, а витрату на себе багато хто спершу мусить собі виправдати.
Данн, Акнін і Нортон у 2008 році опублікували в журналі Science роботу про те, що люди, яким за жеребом випало витратити гроші на інших, потім були щасливішими за тих, кому випало витратити на себе. У 2013 році Акнін і співавтори знайшли схожий зв'язок у даних зі 136 країн, і бідних, і багатих.
Тут є застереження. У 2020 році ті самі автори повторили досліди на великих вибірках. В одному експерименті ефект підтвердився, в іншому його не знайшли, у третьому він був, але малий. Їхній висновок: витрачати на інших справді приємно, але наскільки, залежить від того, як це вимірювати. Звідси не випливає, що витрачати на себе погано. Ці роботи порівнюють тільки настрій.
Другий механізм — «заслужив чи ні». Ківец і Сімонсон у 2002 році вивчали, як люди вибирають винагороди в бонусних програмах. Коли винагороду треба було заробити великим зусиллям, люди частіше вибирали розкіш замість необхідного: зусилля знімало почуття провини за «розкіш». Сильніше це працювало в тих, хто взагалі схильний почуватися винним за задоволення.
Якщо перенести це на твою ситуацію: подарунок близькій людині не потребує виправдань. А собі багато хто дозволяє щось купити, тільки коли «заробив», «довів до кінця», «потерпів». Якщо ця мить весь час відкладається, покупки так і не буде.
«Шкода на себе» часто тримається на тихому «мені не можна»: не можна балуватися, не можна раніше, ніж заслужив. З такими правилами ми і працюємо. У вході за один євро є п'ять повних сеансів і відеоурок перед кожним, фінальний сеанс — якраз про «мені не можна» і «хто я такий». Подивитися, що у вході і вирішити самому.
Це все з дитинства?
Частково. Ставлення до грошей значною мірою формується в родині, але проста формула «було бідно — значить, шкода витрачати» дослідженнями не підтверджується.
Те, як родина передає дітям звички і погляди на гроші, наука вивчає давно, це називають фінансовою соціалізацією. Огляд цих робіт зробили, наприклад, Гудмансон і Дейнс у 2011 році.
Але подивись, що вийшло в Гріскевічюса і співавторів у 2013 році. Вони перевіряли, як люди поводяться, коли відчувають загрозу нестачі грошей. Люди, які росли в скромніших умовах, у такі моменти ставали імпульсивнішими і більше ризикували. А ті, хто виріс у достатку, навпаки, ставали обережнішими. У спокійні часи різниці майже не було. Виходить, що зв'язок із дитинством не прямий, і простої формули «бідне дитинство — значить, шкода витрачати» ця робота не дає.
Тому слова на кшталт «синдром бідності» чи «хрометофобія», які трапляються в популярних статтях, краще не сприймати як діагноз. У наукових роботах, які ми знайшли, таких діагнозів немає.
Водночас без знань про гроші будь-які правила з дитинства тримаються довше. У мене були проблеми з розумінням, як працюють гроші: я просто не володів такою інформацією. У мого батька, як і в більшості людей, теж не було розуміння, як працюють гроші. Коли розуміння немає, лишаються тільки правила, почуті в дитинстві: «копійка гривню береже», «на себе — це егоїзм». Їх ніхто не перевіряв, і вони працюють самі.
Якщо це про тебе, корисно спитати себе прямо: чий це голос, коли біля каси звучить «не витрачай»? І чи згоден ти з ним зараз, у дорослому житті, з твоїми доходами?
Що саме тобі шкода: самоперевірка
Згадай три останні рази, коли хотів купити собі щось потрібне і не купив. Як ти почувався в ту хвилину?
| Що ти відчуваєш біля каси | Що, схоже, за цим стоїть | Що спробувати |
|---|---|---|
| «Раптом потім не вистачить» | тривога про майбутнє | назвати цифрою, скільки тобі потрібно відкладених грошей; якщо цифра вже є, а тривога лишилася, річ не в сумі |
| «Я цього ще не заслужив» | правило «спершу зароби право» | заздалегідь внести витрату на себе в бюджет як звичайну статтю, без умов |
| «Соромно, це примхи» | родинне «мені не можна» | згадати, чиї це слова, і вирішити, чи потрібні вони тобі зараз |
| «Просто боляче віддавати гроші» | сильний біль оплати | платити заздалегідь або з окремого гаманця (про це нижче) |
| «Шкода на все, і нічого не хочеться» | спад настрою | це не про гроші, див. «Коли потрібен фахівець» |
Якщо у трьох випадках із трьох звучить те саме, почни з цього рядка.
Що робити, якщо шкода витрачати на себе?
Добре перевірених способів «перестати шкодувати» ми не знайшли: дослідження описують механізм, а програм саме для цієї проблеми майже немає. Нижче — порядок, який випливає з того, що відомо. Де це наш висновок, ми позначаємо.
- Два тижні записуй відмови собі. Що хотів, скільки коштувало, що відчув. Це дасть твій рядок із таблиці вище.
- Відокрем «не можу» від «не хочу». Якщо грошей справді немає, це бюджет, і винити себе нема за що.
- Назви «досить» цифрою. Подушка «на чорний день» без суми росте нескінченно, і мить, коли можна витратити на себе, не настає. Це наш висновок, окремо його не перевіряли.
- Відклади на себе заздалегідь. У Прелеца і Левенштейна є спостереження: те, що оплачено наперед, потім використовується майже як безкоштовне, а біль від передоплати пом'якшують думки про майбутню користь. Звідси ідея: раз на місяць переказуй невелику суму на окремий рахунок «на себе» і витрачай звідти без суперечок із собою. На людях, яким шкода витрачати, цей прийом окремо не перевіряли. Частку теж вибери сам: у популярних статтях радять від 5 до 30% доходу, але перевірки цих цифр ми не знайшли.
- Почни з речі на кожен день. Взуття, робочий стілець, подушка. Ними користуєшся постійно, і різницю видно одразу.
- Через місяць порівняй. Скільки разів відмовив собі в перші два тижні і скільки в останні. І що відчував після покупок.
Якщо з фінансами в тебе загалом напружено, зазирни ще в статтю про те, чому не виходить пробити фінансову стелю. А якщо тобі важче брати гроші за свою роботу, це окрема історія: незручно брати гроші з друзів і знайомих.
Де в цьому наш метод
Автогіпнокоучинг працює з тим, що лишається, коли зрозуміло, що купити можна і треба, а рука все одно не піднімається. Спочатку короткий відеоурок: як влаштована тема і чому вона тримається. Потім аудіосеанс голосом Артема, 40-50 хвилин: лежачи або сидячи, у навушниках або через колонку, просто слухаєш. Кожен сеанс слухають три рази, через день. Ніколи за кермом.
Вхід за один євро разовий, без підписки. Якщо тобі близька тема грошей, далі є програма «Гроші та Бізнес»: близько 14 тижнів, 16 аудіосеансів і 16 відеоуроків. У ній є фінансове мислення, установки бідності, що прийшли з роду, і страх продажів. Що всередині покроково, описано на сторінці програми.
Чого ми не обіцяємо
Скажемо прямо, бо це важливіше за продаж.
- Строків не обіцяємо. У всіх по-різному, будь-яка дата була б вигадкою.
- Грошей запис не додасть. Якщо їх справді бракує, спершу потрібні бюджет і дохід.
- Звичку заощаджувати ми не ламаємо. Завдання в тому, щоб у тебе знову був вибір: можеш витратити на себе, а можеш не витрачати.
- Це не медична допомога і не фінансова консультація. Ми не даємо порад щодо грошей і не обіцяємо доходу. Якщо за «шкода на себе» стоять місяці апатії, безсоння або страх, що з тобою щось не так, спочатку потрібен лікар. Докладніше у розділі питань.
Коли потрібен фахівець
Іноді «шкода» — лише верхівка, а під нею інше. Звернися до лікаря або психотерапевта, якщо:
- ти відмовляєш собі в їжі, лікуванні чи теплі, хоча гроші є;
- давно ніщо не тішить і нічого не хочеться, не тільки покупок;
- удома накопичуються речі, яких неможливо позбутися, і через це важко жити (у NHS є зрозуміла сторінка про це, англійською);
- є думки про те, щоб не жити, або про заподіяння собі шкоди — тоді по допомогу треба звернутися одразу.
Самостійна робота із записом не підходить і не замінює лікування, якщо є поставлений діагноз — клінічна депресія, біполярний розлад, психоз, шизофренія — або епілепсія. Те саме, якщо не виходить вставати, їсти, виходити з дому. Якщо приймаєш психіатричні препарати, спершу поговори з лікуючим лікарем. Автогіпнокоучинг не лікує захворювань. Докладніше — у розділі запитань.
Запитання та відповіді
Шкода витрачати навіть на найнеобхідніше. Це нормально?
Якщо йдеться про їжу, ліки, лікування зубів і гроші на це є, це вже не ощадливість. Почни із самоперевірки вище, а якщо до цього додалися спад настрою чи тривога, поговори з фахівцем.
На дітей і близьких витрачати легко, на себе шкода. Чому так?
Так у дуже багатьох, і це не поломка. Витрата на інших одразу здається правильною, а на себе багато хто чекає, поки «заслужить». Про це розділ «Чому на інших не шкода».
А якщо грошей справді мало?
Тоді економія — це розумно, і жодної «установки» тут немає. Ця стаття про випадки, коли гроші є, а витратити їх на себе не виходить.
Витрачаю на себе, а потім почуваюся винним. Це те саме?
Так, історія та сама, тільки «шкода» приходить після покупки. І допомагає те саме: заздалегідь відкладена сума на себе, яку не треба виправдовувати.
Джерела
- Prelec, D., & Loewenstein, G. (1998). The Red and the Black: Mental Accounting of Savings and Debt. Marketing Science. DOI
- Rick, S. I., Cryder, C. E., & Loewenstein, G. (2008). Tightwads and Spendthrifts. Journal of Consumer Research. DOI
- Lastovicka, J. L., Bettencourt, L. A., Hughner, R. S., & Kuntze, R. J. (1999). Lifestyle of the Tight and Frugal: Theory and Measurement. Journal of Consumer Research. DOI
- Dunn, E. W., Aknin, L. B., & Norton, M. I. (2008). Spending Money on Others Promotes Happiness. Science. DOI
- Aknin, L. B., Barrington-Leigh, C. P., Dunn, E. W., Helliwell, J. F., et al. (2013). Prosocial spending and well-being: Cross-cultural evidence for a psychological universal. Journal of Personality and Social Psychology. DOI
- Aknin, L. B., Dunn, E. W., Proulx, J. D. E., Lok, I., & Norton, M. I. (2020). Does Spending Money on Others Promote Happiness?: A Registered Replication Report. PsyArXiv, препринт (журнальна версія — Journal of Personality and Social Psychology, DOI). DOI препринту
- Kivetz, R., & Simonson, I. (2002). Earning the Right to Indulge: Effort as a Determinant of Customer Preferences toward Frequency Program Rewards. Journal of Marketing Research. DOI
- Gudmunson, C. G., & Danes, S. M. (2011). Family Financial Socialization: Theory and Critical Review. Journal of Family and Economic Issues. DOI
- Griskevicius, V., Ackerman, J. M., Cantú, S. M., Delton, A. W., Robertson, T. E., Simpson, J. A., Thompson, M. E., & Tybur, J. M. (2013). When the Economy Falters, Do People Spend or Save? Responses to Resource Scarcity Depend on Childhood Environments. Psychological Science. DOI
- NHS: Hoarding disorder. nhs.uk
- Т-Ж: «Почему так сложно тратить деньги на себя» (російською). t-j.ru
